Маловідомий факт – протягом тридцяти років, на межі вісімнадцятого й дев'ятнадцятого століть на Поділлі існувала Миньковецька держава – зі своїми грішми, економікою і Конституцією. 15 своїх сіл поміщик Ігнатій Сцибор-Мархоцький об'єднав у самоназвану державу і звільнив кілька тисяч селян від кріпосного права ще у 1795 році. Пан влаштовував у своїх володіннях язичницькі свята та проповідував у церквах. Церква вважала це злочином і кілька разів Мархоцького саджали за грати. Але селяни попросили російського царя звільнити свого господаря і той їх послухався.

Бельмонд

        Цей пагорб над долиною Ушиці мешканці Миньківців досі називають "бальмон". Колись тут була цитадель з французькою назвою "Бельмонд" – резиденція Ігнатія Сцибор-Мархоцького. Перше, що зробив зі спадком вчорашній майор польського війська, - створив у межах своїх володінь власну державу. Аж на 30 років. 15 сіл мали свою Конституцію. Мархоцький звільнив селян від кріпацької залежності ще 1795 року, на 66 років раніше, ніж загалом у Російській імперії. Поміщик встановив у своїх володіннях самоуправління, суд присяжних, замінив тілесні покарання на примусову працю. Найбільшим лихом для миньковецьких злочинців було потрапити до Таврії, де господар викупив землі і влаштував трудову колонію. Першим почав вивчати історію Миньковецької держави вже покійний вчитель Григорій Гавінчук. Пізніше - сільський журналіст Володимир Сутковецький, який вважає себе нащадком Мархоцького і написав про предка дві книжки.

Уламок межового знака

         Мархоцький завжди ходив у римській тозі з жезлом у руці. Римо-католик, він щороку влаштовував поганське свято римької богині Церери – саме на обжинки. За непокору офіційним церковникам його тричі садили до в'язниці, але – унікальний випадок – селяни написали клопотання до імператора про звільнення свого пана. Олександр Перший помилував дивного поміщика, який, між іншим, на волі своїх селян заробив великий капітал – збудував кілька заводів, друкарню, храми, фортеці. Це залишки літньої резиденції у селі Отроків. Пізніше тут була колгоспна контора, тепер - руїна. А це – уламок межового знаку володінь Мархоцького. Він стоїть біля входу в обласний краєзнавчий музей у Хмельницькому.

        "Уламок межового знака" назвав свою повість про Мархоцького хмельницький письменник Броніслав Грищук. У нього є й сценарій художнього фільму про земляка: "Я думаю, що цього фільму не буде ніколи, я просто написав його для себе, бо знаю, що хто ж його зніме? Там і корови, і війська, і що завгодно!"

        Про Миньковецьку державу мало хто чув. Кілька років намагався знайти архівні матеріали про неї один з керівників обласної служби безпеки. Нещодавно йому відшукали цілу гору документів.

        У жодному підручнику з історії України немає ані згадки про Миньковецьку державу та її засновника графа Мархоцького. Посібники у нас, як відомо, пишуть швидко. Хотілося б, щоб бодай в одному з них справедливість перемогла і волелюбний Мархоцький все ж посів своє гідне місце в нашій історії.